Хрещення Русі князем Володимиром у 988 році - одна з найважливіших подій в історії східних слов`ян. Воно поклало кінець поганському і дало початок християнському періоду розвитку їх державності.

Проте літописи говорять про те, що християни були на Русі задовго до офіційного хрещення. Серед них: князі Аскольд і Дір, свята рівноапостольна княгиня Ольга (бабуся князя Володимира), великі просвітителі Русі святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій.Усі вони доклали багато зусиль до того, щоб Русь перетворювалася на єдину державу, міцнішала і відігравала все більш важливу роль у європейській і світовій політиці. Але поганство ставало на заваді визнанню древньоруської держави з боку впливової Візантійської імперії та інших європейських країн, де християнство було офіційною релігією.

Князь Володимир розумів необхідність прийняття однієї зі світових релігій для підвищення статусу Русі на світовій арені, і у цьому його особисті пошуки віри співпали з потребами часу. Володимир довго обирав віру. Історія розповідає, що мудрий князь розіслав обраних мужів до різних країн, щоб вони самі побачили, як різні народи служать Богу і "як віру від справ своїх показують". Найбільше вразила послів Божественна Літургія, яку вони побачили у Цареграді. Повернувшись додому, посли сказали князю: "Жоден, скуштувавши солодке, не захоче гіркого, тож і ми не можемо більше тут лишатися і кумирам служити". Тож вибір було зроблено. Князь Володимир хрестився сам, і ( за переказами - 1 серпня) киян було хрещено у Дніпрі і його притоці Почайні.

Хрещення Києва, а потім і інших міст, сприяло єдності держави, бо Церква говорила про те, що руський народ єдиний і в усьому має складати єдине ціле. Дуже скоро християнство стало рушійною силою руського народу, охопило усі сторони особистого, громадського і державного життя.

Особливого розквіту набула писемна традиція, зображуюче мистецтво, осередками яких були монастирі. Було створено такі визначні твори, як "Слово про Закон і Благодать" митрополита Іларіона, твори Володимира Мономаха, Кирила, єпископа Туровського та інші. І хоча з часу Хрещення Русі минуло багато років, сучасні письменники та митці і зараз освячують свою творчість сяйвом Православ`я. Тому що слов`яни і досі пам'ятають свою святу Вітчизну - Русь Православну, Святу Русь. Тому що від Хрещення Русі до наших часів не було жодного дня, щоб на нашій землі не жив якийсь святий, що після своєї смерті не став би небесним молитовником за свій народ. Тому що український народ отримав у спадок славетні традиції Давньої Русі. І кожен з нас має берегти і примножувати ті духовні скарби, що дісталися нам від наших пращурів. Адже той, хто не цінує минулого, не має майбутнього.