Коріння нашої історії сягає Давньої Київської Русі. Спочатку ця держава була поганською. Церква Христова довгий час залишалася у тіні.

Проте Господь своїм промислом веде кожний народ до призначеної для нього цілі. У 988 році після довгих роздумів великий князь Володимир прийняв християнство і розповсюдив його по усій своїй державі. Нелегко прийшлося нашим пращурам, адже усталені поганські традиції глибоко проникли у свідомість людей. Та завдяки мудрості і терпінню правителя, християнство поступово зайняло провідні позиції і стало нормою.

Князі Аскольд і Дір, які перші намагалися привернути народ до православної віри, княгиня Ольга, Володимир Великий, Борис і Гліб, Ярослав Мудрий та інші правителі зробили великий внесок до духовної освіченості нашого народу.

З прийняттям християнства починається підйом у культурному житті: поширюється писемність, розвивається мистецтво. Усе це стало основою східнослов'янської культури, яка й сьогодні зберігається і передається від покоління до покоління.

"Не відаю, не відаю, які люди на світі благочесніше за русичів шанують ім`я Боже", - говорить один чужоземний мандрівник давнього часу. І дійсно, наші пращури мали істинну віру, любили храми Божі, старанно їх прикрашали і часто відвідували. Вони були гідні високого звання синів Святої Русі.

З того часу і до наших днів Православна Церква є підгрунтям духовного, морального та культурного життя східних слов`ян. Саме вона стала найточнішим мірилом життя кожної віруючої людини. Мірилом вчинків, думок, творчості.

Завданням кожного з нас є не тільки впровадження принципів православ`я у своє життя, а й поширення їх серед інших людей - наших родичів, друзів, однокласників.

Ми не повинні забувати наше коріння. Ми маємо берегти і примножувати багатство, отримане у спадок від славетних батьків.

Література до теми:

1. Архимандрит Митрофан (Никитин). Слово о Куликовом поле. // Живой родник, 2005, № 10.
2. Родом из войны. // Радость моя, 2006, №12.